РАХУНОК ЗА ПРАЦЮ
Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки в фартух, мама почала читати:
РАХУНОК ЗА МОЮ ПРАЦЮ:
За замітання подвір'я - 5 грн.
За порядок у моїй кімнаті -10 грн.
За купівлю молока - 1 грн.
Догляд за сестричкою (три полудні) -15 грн.
За дворазове отримання найвищої оцінки- 10 грн.
За винесення сміття щовечора - 7 грн.
Разом - 48 грн.
Закінчивши читати, мама лагідно глянула на сина, її заполонили спогади. Вона взяла ручку і на зворотньому боці аркуша написала:
За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців — 0 грн.
За всі ночі, які провела коло твого ліжечка, коли ти був хворий - 0 грн.
За ті всі хвилини, коли заспокоювала і втішала тебе, аби не сумував - 0 грн.
За всі сльози, що витирала з твоїх очей - 0 грн.
За все, чого тебе вчила кожного дня - 0 грн.
За всі сніданки, обіди, підвечірки і вечері - 0 грн.
За життя, котре присвячую тобі кожного дня - 0 грн.
Разом - 0 грн.
Закінчивши писати, мама, ніжно посміхаючись, подала листок синові.
Хлопчик уважно прочитав написане, і дві великі сльози покотилися по його щоках. Він перегорнув листок і на своєму рахунку написав: "Заплачено", потім обхопив маму за шию і притулився, ховаючи обличчя.
Коли в особистих і родинних стосунках починають з'являтися розрахунки, все закінчується недобре.
Любов — безрозрахункова, інакше її не існує.
(з просторів Інтернету)
ПРИТЧА ПРО ЧАРІВНУ КОПІЙКУ
Йшов по дорозі хлопчина. Дивиться – лежить копійка.
«Що ж, – подумав він, – і копійка – гроші!» Взяв її і поклав до свого гаманця.
І став далі думати: «А що б я зробив, якби знайшов тисячу гривень? Купив би подарунки батькові з матір’ю!».
Тільки так подумав, відчуває – гаманець начебто став грубшим. Заглянув у нього, а там – тисяча гривень.
«Дивна річ! – Подивувався хлопчина. – Була одна копійка, а тепер – тисяча гривень! А що б я зробив, якби знайшов десять тисяч гривень? Купив би корову і поїв би молоком батьків!».
Дивиться, а у нього вже десять тисяч гривень!
«Чудеса! – Зрадів щасливчик, – А що, якби сто тисяч гривень знайшов? Купив би будинок, взяв би собі дружину і поселив би в новому будинку своїх старих батьків!».
Швидко розкрив гаманець, – і точно: лежать сто тисяч гривень!
Тут він знову почав роздумувати: «А може, не забирати в новий дім батька з матір’ю? Раптом вони моїй дружині не сподобаються? Нехай у старому будинку живуть. І корову тримати клопітно, краще козу куплю. А подарунків багато не стану купувати, бо від цього тільки більші витрати…».
І раптом відчуває, що гаманець став дуже легеньким! Злякався, розкрив його, гляди – а там тільки та одна копійка і лежить, одна-однісінька…
Бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам.
