1 травня - історія свята
1 травня було одним із головних свят у радянському календарі поряд з Днем перемоги та святом Жовтневої революції. Однак історичне коріння цього свята не мають стосунку до Східної Європи. Свято пов’язане з подіями, які відбувалися наприкінці 19-го століття у США.
Чергові робітничі протести в Чикаго почалися 1 травня 1886 року. Того дня десятки тисяч робітників вимагали впровадження 8-годинного робочого дня. Тоді ніхто не знав, що ці події стануть згодом точкою відліку для радянського свята "усіх трудящих".
Причиною страйків у Чикаго також була мізерна заробітна плата та заборона створення робітничих організацій.
14 липня 1889 року на II конгресі соціалістичного Інтернаціоналу вирішили проводити демонстрацію у різних країнах в один визначений день з вимогою скорочення робочого дня до 8 годин. Днем для проведення такої масштабної демонстрації було обрано 1 травня (в пам'ять про події в Чикаґо).
Як бачимо, своїм походженням це свято схоже на інше радянське свято, яке випадало на 8 березня. В обох випадках йшлося про соціалістичні мітинги в США, пов’язані з боротьбою за права трудящих.
На відміну від Дня перемоги чи святкувань 7 листопада, і 8 березня і 1 травня ще у радянський період почали втрачати політичний зміст. 8 березня поступово ставало неполітичним святом усіх жінок, а 1 травня просто рухалось у бік радощів з приводу весни та теплої погоди.
У СРСР та згодом в незалежній Україні святковими були перші два дні травня. Чому святковим було також 2 травня?
Ця традиція склалася ще на початку сталінської доби. 1 травня в СРСР був неробочим днем з 1918 року, а 2 травня зробили святковим вихідним у 1928-му. Традиційно 1 травня проводили демонстрації робітників та іноді військові паради. А от 2 травня відбувалися так звані "маевки" – масові заходи на природі.
І якщо свято 1 травня ще мало своє історичне коріння, то 2 травня радянська влада просто зробила додатковим вихідним днем. Це було зроблено без жодної історичної аргументації.
