31 березня - 1 квітня Борис Грінченко ("Я люблю читати")
Борис Грінченко
Украла (скорочено)
Тільки вчитель увійшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне... Зрозуміти поки нічого не можна було. Чуть тільки було, що на когось діти сердились...
Зараз же дехто побачив учителя, і почулось проміж дітьми:
— Василь Митрович прийшов... Учитель прийшов...
Учитель підійшов і спитавсь:
— Що тут у вас діється?
Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра.
Олександра була школярка першого року, дочка сільського писарчука-п'янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл...
Учитель ще раз спитавсь:
— Що тут у вас сталося?
Озвалась Пріська — подруга й товаришка Олександрина. Батько її був у економії за прикажчика. Пріська була дівчина сита, добре годована — вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо. Вона погано вчилася, але була дуже весела і не могла говорити не сміючися. Вона й тепер, осміхаючись, загомоніла:
— Та Олександра... — Пріська почала й засміялась, не доказавши.
Учитель спитавсь:
— Що Олександра?
— Украла в мене хліб! — доказала Пріська і зовсім зареготалася...
Учитель глянув на Олександру й спитавсь:
— Олександро, правда цьому?
Вона мовчала й сиділа нерухомо, як кам'яна. Учитель зрозумів, що Пріська казала правду...
Учитель ще раз спитався:
— Олександро, правда цьому?
Але й тепер Олександра мовчала і сиділа нерухомо. Один великий школяр, не зовсім розумний і не дуже жалісливий, загомонів:
— Та що там її питаться? Хіба й так не видко, що правда. Бач, що вигадала, — красти! Її треба прогнати з школи!
Школярі загули:
— Треба! Треба!
Учитель сказав:
— Чому ж то так?
— А тому, що вона краде, а ви або ми на кого іншого думатимемо по-дурному...
Учитель сказав:
— Ось що, дівчата й хлопці. Ви он уже налагодились вигонити Олександру з школи, а ще не знаєте до пуття діла. А може, воно й не так було? Треба послухати спершу, що Олександра скаже...
Усі обличчя повернулися до Олександри, усі очі втупилися в неї. Всі дожидали від неї слова...
Учитель спитався:
— Ну, Олександро? Кажи, — ми ждемо.
Мовчить. Учитель знову:
— Не думай, що ми всі хочемо нападатися на тебе. Нам треба тільки знати правду. Може, це ще й не так, як кажуть, та я й думаю, що не так.
Бліде обличчя в Олександри зробилося відразу як жар червоне. Але ж вона мовчала. А вчитель казав далі:
— Еге, я думаю, що це не так. Мені здається, що Пріська якось помилилася і що ти не винна.
Олександрине обличчя нахилилося аж до столу.
— Певно, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти.
Голосне гірке ридання розітнулося у школі. Це плакала Олександра, припавши головою до столу. Школярі відразу притихли. Очі їм якось широко порозплющувалися, і вони мовчки, затаївши духа, дивилися на Олександру. А вчитель казав:
— Не плач! Коли цьому неправда...
— Правда!.. Правда!.. — скрикнула Олександра. — Я вкрала!..
Довго вона плакала, і всі мовчали, аж поки вона трохи заспокоїлася. Тоді вчитель, сівши біля неї, спитавсь:
— Нащо ж ти це зробила?
Вона мовчала знову і знову похнюпилась. Учитель бачив, що сказати те, через віщо вона це зробила, їй так само важко, як було важко признаватися. Але вона перемогла себе. Кілька разів вона починала казати, ворушила губами, але зупинялася. Нарешті промовила:
— Я їсти хотіла.
— Хіба ти дома не їла?
— Не їла.
— Чому?
Вона знову змовкла і... зовсім несподівано уп'ять заридала.
— У нас... у нас... нема чого їсти... Батько нічого... не приносять з волості... усе пропивають...
Давно був час починати вчиття. Учитель тихо взяв Олександру за руку і, сказавши їй кілька ласкавих слів, повів у свою хату, щоб вона там заспокоїлася. Як повернувся він у клас, то з десяток рук простяглося до нього, і в кожній руці була якась їжа...
* * *
Олександра після цього довго соромилась глянути учителеві в вічі. Але ні він, ні школярі ніколи не нагадали їй про те, що було... Дівчата-товаришки її люблять і часто дають їй чого їсти — такого, що з дому приносять. Але вона зрідка бере, хоч і часто сидить на сухому хлібові. Цього року вона здасть останнього екзамене і вийде з школи розумною і чесною дівчиною.
