Звідки у дітей береться невпевненість?
Звідки береться невпевненість?
Три основних фактори, що впливають на формування «впевненості у собі», «любові і прийняття, - таким, який я є»:
1. 
Темперамент
Діти, які мають чутливий, його ще називають «емоційно-вразливий» тип темпераменту, мають більшу схильність ближче брати до серця невдачі, докори та порівняння. У них швидше з‘являються сумніви щодо себе.
2. 
Задоволення базових емоційних потреб.
Батьки - це ті особи, які можуть як «підливати» впевненість, так і давати «токсичні послання» своїм дітям.
Важливо, як ми задовільняємо потреби у безпеці, прийнятті, допомагаємо заспокоїтись, дозволяємо бути собою та не тиснемо вимогами чи очікуваннями.
Коли ми кажемо: «ти мусиш успішно зробити»
Діти чують : «від мене мають очікування, я повинен не підвести» і створюється внутрішній тиск.
Коли ми кажемо: «хлопці не плачуть, ти як...»
Діти чують: «те що ти відчуваєш сум - неприпустимо»
Ми - батьки, самі ж можемо сіяти некорисні послання.
Коли ми кажемо: «я тебе так люблю, коли ти чемний»
Діти чують: «я можу заслужити любов, коли поводжусь як від мене хочуть інші»
Належне задоволення сіє впевненість та віру і людей та світ загалом.
Коли ж в силу різного власного досвіду дорослі цього не роблять, утворюється спочатку думка, далі вона посилюється і переходить у стійке відчуття.
3. 
Середовище ( школа, садок, друзі)
Якби батьки в належний спосіб не оберігали і задовольняли потреби дитини, окрім дому, «токсичні» послання дитина може отримати також і від важливих дорослих. Це можуть бути вчителі, тренери, вихователі. Від того, що кажуть дорослі залежить як у майбутньому ми будемо вірити у себе. Чи буде нам легко давати раду з викликами.
Ми не маємо повного контролю над тим, що відбувається з дітьми поза домом, та можемо на це вплинути.
Коли ці три фактори між собою взаємодіють, у дітей формується думка про себе: «я гірша за інших», «я невдаха», яка залишається на довгі роки.
